Батькам

5 советов по чтению. Как привить ребенку любовь к чтению? Что делать если ребенок не хочет читать?

6 мультфильмов о настоящих ценностях, которые нужно посмотреть вместе с детьми

Користування мобільними телефонами у школі під час навчально-виховного процесу ЗАБОРОНЕНО усіма  учасниками НВП. Прошу взяти цю інформацію до уваги та провести відповідну бесіду із дітьми.

БЕРЕГИТЕ НАШИХ ДЕТЕЙ

Учебники 3 класс
Підручники для початкової школи

Памятка для родителей «Как помочь ребенку быть более организованным»

1. Будьте в курсе того, что должен ребенок делать сам. (Запись и подготовка домашних заданий, подготовка школьного рюкзака на следующий день, подготовка одежды и обуви и т.д.)
2. Напоминайте ребенку о его делах. Проще для этого составить список ежедневных дел.
   Например:
   1) Выполнение домашнего задания.
   2) Собираем рюкзак, глядя в расписание.
   3) Подготавливаем одежду, чистим обувь и проч.
   4) Отдыхаем.
   и т.п.
3. После выполнения ребенком дела проконтролируйте его. Ребенок может о чем-то забыть, упустить. Он только учится быть организованным.
4. Совет: если ребенок не записывает в школе домашнее задание, не взваливайте заботу об этом на себя. Пусть ваш ребенок связывается по телефону с одноклассниками, спрашивает и записывает САМ, что же задано. Первое время будет сложно, но постепенно это приучит его записывать д/з вовремя (в школе).
5. Если ваш ребенок справился успешно с каким-либо делом, отметьте это, похвалите. Это всегда мотивирует продолжать двигаться в правильном направлении. Увы, иногда мы не замечаем хорошего, а недостатки в выполнении дела сами бросаются в глаза. Будьте внимательны. Отмечайте даже малое достижение на пути к самостоятельности!

Будьте своему ребенку помощниками, а не рабами его лени и неорганизованности.

  Готуємось до Великодніх свят

( цікаве для дітей та батьків )

 Чем  занять детей 

на каникулах ???

Детская библиотека

Большая бесплатная библиотека

Большая электронная библиотека

Онлайн-библиотека

Уважаемые родители!

С 22 января в школе приостановлены учебные занятия. О  дате возобновления будет дополнительная информация. Следите за новостями.

Что мы читаем своим детям...

http://www.planetaskazok.ru/

Я бажаю батькам ...

https://drive.google.com/file/d/0B3dZZLYCk7-0QTRJa0xGN21tYzA/view?usp=sharing

Як навчити дитину самостійно виконувати домашні завдання

Головною метою домашніх завдань є їх самостійне виконання дитиною, тому батьки не повинні перекладати цей обов’язок на себе. Завдання батьків – навчити дитину самостійно робити задані уроки і контролювати правильність їх виконання.

У початковій школі оптимальна тривалість підготовки заданих уроків становить 1-1,5 години. Щоб сформувати у дитини звичку самостійного виконання домашніх завдань необхідно зробити наступне:

• Організуйте робоче місце дитини: поставте зручний стіл, стілець, полицю або тумбочку для зошитів та підручників. Сідаючи на це місце, у дитини буде формуватися відповідний робочий настрій, бажання приступити до підготовки уроків.

• Поясніть дитині, що перш ніж приступати до виконання завдань, вона повинна уточнити, які саме предмети потрібно готувати, і що по ним задано. Щоб не вийшло, що спочатку дитина зробила вправу, а потім почала вчити правило, на яке задано вправу. Поступово дитина сама навчиться планувати свої дії і порядок виконання уроків.

• Існує поширена думка, що спочатку потрібно починати робити більш складні завдання. Насправді, це не зовсім так. Обов’язково потрібно враховувати характер і темперамент дитини. Якщо дитина відразу легко і активно включається в роботу, але потім швидко настає спад, то порадьте їй починати з важких завдань. Якщо ж навпаки починає дуже повільно, але поступово ефективність роботи збільшується, то починати потрібно з більш простих предметів.

• Самостійність дитини у підготовці домашніх завдань формується поступово, одним потрібно 3-4 місяці, в інших цей процес займає 2-3 роки, все залежить від індивідуальних здібностей. Але в будь-якому випадку цей процес складається з декількох етапів.
На перших порах виконуйте завдання разом з дитиною. Постарайтеся з’ясувати, яких навичок і знань у неї не вистачає, і заповнити ці прогалини. Привчайте дитину робити завдання спочатку в чернетці.
На наступному етапі доручайте дитині виконання частини завдань самостійно, при цьому ви повинні бути абсолютно впевнені, що дитина з ними впорається самостійно. Для дитини, власне як і для дорослого, дуже важливе відчуття успіху. Оцініть досягнутий результат. Придумайте яку-небудь систему заохочень за правильно виконані завдання. Наприклад, давайте їй зірочку, прапорець або кольорову наклейку. Візуальний образ накопичених нагород додасть дитині впевненості у власних силах і викличе бажання заробити побільше заохочувальних призів. У разі невдачі обов’язково разом з’ясуйте причину і спокійно розберіть ситуацію. Підкажіть дитині, що при виникненні труднощів вона може звертатися за допомогою до дорослих.
На третьому етапі дитина зазвичай починає справлятися із завданнями сама, але їй потрібна ваша психологічна підтримка. Вона повинна знати, що ви перебуваєте поруч і завжди готові прийти їй на допомогу. Обов’язково перевіряйте виконані завдання. Дитина повинна відчувати, що ви щиро переживаєте за її успіхи у школі і намагаєтеся допомогти їй.
На четвертому етапі дитина може повністю працювати самостійно. Вона орієнтується в часі виконання завдань. Намагається подолати всі труднощі сама, відкладаючи до вашого повернення тільки найважче. За собою необхідно залишити перевірку зроблених уроків. Перевіряючи виконання завдань, не поспішайте відразу виправити всі помилки, запропонуйте дитині подумати ще над виконанням завдання. Підказуйте тільки в крайньому випадку. Подаруйте дитині радість власних перемог.

Може видатися, що такий підхід займе багато часу і сил, але насправді ви витратите набагато менше часу і емоцій ніж на марну боротьбу (щоб дитина сіла за уроки, щоб не відволікалася на сторонні речі, щоб добре підготувалася до контрольної роботи і т.д.).

На допомогу батькам пропонуємо пам’ятку для дитини про виконання домашніх завдань.

Перш за все подумай і виріши з якого предмету почнеш виконувати домашні завдання.
При підготовці усних завдань:
– пригадай, що розповідав на уроці учитель;
– прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками, схемами, словниками;
– читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше;
– щоб краще запам’ятати матеріал: назви, визначення, дати – запиши їх у чернетці;
– закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане;
– прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано запам’яталися;
– розкажи прочитане про себе і вголос;
– якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий план прочитаного матеріалу і спробувати переказати зміст, використовуючи його.
При підготовці письмових завдань:
– приведи у порядок робоче місце і приготуй усе необхідне для роботи;
– уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосовувати у вправі, якщо забув, то подивися у підручнику;
– якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на уроці у класі;
– виконуючи завдання, пиши не поспішаючи, але й не занадто повільно;
– не відволікайся на сторонні справи;
– якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у старших;
– важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків перепиши у зошит.

http://korusna.info/dity/yak-navchyty-dytynu-samostijno-vykonuvaty-domashni-zavdannya.html

8 ЗАПОВЕДЕЙ ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ 

ИЛИ 

СОВЕТЫ РОДИТЕЛЯМ ПО ВОСПИТАНИЮ ДЕТЕЙ

СОВЕТ 1
Не жди, что твой ребенок будет таким, как ты или таким, как ты хочешь. Помоги ему стать не тобой, а собой. 
СОВЕТ 2
Не требуй от ребенка платы за все, что ты для него сделал. Ты дал ему жизнь, как он может отблагодарить тебя? Он даст жизнь другому, тот - третьему, и это необратимый закон благодарности.
СОВЕТ 3
Не относись к его проблемам свысока. Жизнь дана каждому по силам и, будь уверен, ему она тяжела не меньше, чем тебе, а может быть и больше, поскольку у него нет опыта. 
СОВЕТ 4
Умей любить чужого ребенка. Никогда не делай чужому то, что не хотел бы, чтобы делали твоему. 
СОВЕТ 5
Люби своего ребенка любым- неталантливым, неудачливым, взрослым. Общаясь с ним - радуйся, потому что ребенок - это праздник, который пока с тобой. 
СОВЕТ 6
Не забывай, что самые важные встречи человека - это его встречи с детьми. Обращай больше внимания на них - мы никогда не можем знать, кого мы встречаем в ребенке. 
СОВЕТ 7
Не вымещай на ребенке свои обиды, чтобы в старости не есть горький хлеб. Ибо что посеешь, то и взойдет. 
СОВЕТ 8
Ребенок - это не тиран, который завладевает всей твоей жизнью, не только плод плоти и крови. Это та драгоценная чаша, которую Жизнь дала тебе на хранение и развитие в нем творческого огня. Это раскрепощенная любовь матери и отца, у которых будет расти не "наш", "свой" ребенок, но душа, данная на хранение. 

Информация из : http://azbez.com/node/164

Ребёнок и компьютер

Как всем хорошо известно, современная жизнь практически невозможна без компьютера.

Некоторые родители не против частого времяпровождения детей за компьютерными играми, но не поддерживают это увлечение материально. Другая часть людей постоянно даёт своим детям деньги на различные интернет-карточки, диски, программы и к тому же может дать хороший совет в этой области. Также бывают родители, категорически запрещающие своему ребёнку проводить свободное время за компьютером. И ещё один тип. Люди этого типа позволяют детям сидеть за компьютером, но внутри они сильно переживают за сына или дочь. Ведь сидение за компьютером наносит ущерб здоровью ребёнка, он начинает мало общаться со сверстниками, что медленно ведёт к отупению.

Кто же прав? Попробуем разобраться.

Польза компьютера.

Предубеждений, касающихся компьютера, существует несколько. Одно из них следующее: частое пребывание в виртуальном мире наносит вред эмоциональному и интеллектуальному развитию. Ребёнок становится рабом сети Интернет, то есть он теряет интерес к саморазвитию, ручному труду и самостоятельному мышлению.

Но при всём этом компьютер всё-таки имеет немалое количество плюсов, значительно облегчающих человеческую жизнь. Помощь в выборе увлечения, различные обучающие программы, возможность получить любую информацию и т. д. - всё это помогает вашему ребёнку.

Конечно, ребёнок может случайно (а может, и нет) попасть на сайты, от которых вам бы хотелось его уберечь. Это может быть и сообщество националистической организации, и секта - всё, что угодно. Но ведь с этим можно столкнуться и в реальности. Наверное, тут противопоставить можно только интерес к жизни ребёнка и ваши с ним доверительные отношения.

Второе предубеждение заключается в том, что из-за компьютера ребёнок перестаёт общаться со сверстниками в реальности, ведь виртуальный мир кажется ему гораздо более интересной. Но это является заблуждением.

Если ваш ребёнок мало общается с одноклассниками, компьютер в этом не виноват. Наоборот, когда ребёнок необщителен, он проводит много времени, сидя за компьютером. И, благодаря такому времяпровождению, он может найти новых друзей со схожими вкусами и интересами.

Многие люди не одобряют компьютерные игры. Они считают, что игры отвлекают детей от учёбы, формируют жестокость и так далее. Но есть люди, одобряющие такую форму детских развлечений.

Во-первых, компьютерные игры приносят удовольствие детям. Во-вторых, во время прохождения какой-либо игры, у ребёнка формируются качества, которые не раз пригодятся ему в жизни. Он учиться добиваться определённых целей, доводить дело до конца, улучшать свои результаты. Проявляя настойчивость, ребёнок, тем самым, развивает её. Также игры способствуют интеллектуальному развитию, ведь во многих из них нужно выбирать между несколькими вариантами решения и проявлять смекалку. В-третьих, игры бывают не только развлекательными, но и обучающими и развивающими. Вы можете приобрести своему ребёнку игры, способствующие стремительному развитию логического мышления, памяти и пространственного мышления.

Стоит отметить, что компьютерные игры имеют ещё одно немаловажное значение - снятие нервно-психического напряжения. Сражаясь с драконами, играя в гонки, ребёнок быстро успокаивается, так как в то время, когда он играет, он выплёскивает все отрицательные эмоции.

Вред компьютера.

Конечно, все родители заботятся о своих детях и пытаются сохранить их здоровье от различных внутренних и внешних факторов. В том числе и от компьютера. Обычно компьютер вредит зрению и от него исходит излучение.

Учёные считают, что уровень излучения от жидкокристаллических мониторов ниже, чем у обычных телевизоров. Имеется в виду электромагнитное излучение. Другие же виды, среди которых рентгеновское, ультрафиолетовое и инфракрасное, ничтожно малы.

А вот нагрузка на зрение действительно является большой проблемой. И всё же телевизор и компьютер одинаково влияют на зрение. Чтобы зрение не ухудшалось, не стоит забывать о гимнастике для глаз и небольших перерывах. Время от времени посещайте офтальмолога.

Также, сидя за компьютером, ребёнок может получить сколиоз - искривление позвоночника. Контролируйте его, следите, чтобы он держал осанку, приучайте его к этому.

И последняя, очень важная информация. Следите за тем, чтобы ваш ребёнок вёл не пассивный, а активный образ жизни. Иначе, если он слишком много времени будет проводить за компьютером, у него может выработаться компьютерная зависимость. Это болезнь не принесёт никакой пользы ни вам, ни вашему ребёнку, так что остерегайтесь её. Помочь вылечиться от компьютерной зависимости могут психотерапевты и психологи.

Другокласники

Звернемо спочатку увагу на особливості самооцінки другокласників. У другий клас діти приходять вже "бувалими" школярами. Період адаптації дитини до систематичного навчання, до нових обов'язків, нових стосунків з дорослими і однолітками закінчений. Тепер маленький школяр досить добре уявляє собі, що чекає його в школі.

         Очікування другокласників багато в чому залежать від того, наскільки успішним був для них перший рік навчання: "Думаю, що вчитимуся так само добре, як в першому класі"; "Того року у мене не все добре виходило. Писав погано. Тепер ще не знаю, як зможу".

Схожі надії і побоювання є і у батьків другокласників.

Самооцінка відображає знання людини про себе і його відношення до себе. Вона складається з врахуванням результатів власної діяльності і оцінок з боку навколишніх людей. У основі позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи в навчанні, а також позитивне відношення до нього з боку близьких дорослих.

Молодший шкільний вік є вузловим в становленні самооцінки. Вона стає розвиненішою, зрілішою, більш структурованою, ніж в першокласників, і в той же час більш цілісною.

Це пов'язано з включенням дитини в процес систематичного навчання. "У школі дитина виступає об'єктом перманентних соціально-нормованих оцінок, що спонукає її до активного пошуку шляхів відповідності цим оцінкам. Ця ситуація "повертає" дитину на себе, формує потребу в самооцінці, озброює способами оцінювання і критеріями оцінок, учить порівнювати з ними власні вчинки. Все це сприяє становленню у дитини внутрішньої оцінної позиції, розвитку відношення до власної особистості як особливому об'єкту пізнання".

Самооцінка другокласників в учбовій діяльності істотно відрізняється від такої у першокласників. Більшості першокласників властива висока самооцінка. Діти вважають себе "хорошим", "розумним" і позитивно оцінюють свої шкільні успіхи вже лише тому, що вони дуже старалися, хотіли зробити правильно.

У другому ж класі у багатьох дітей самооцінка в учбовій діяльності різко знижується. Пізніше, у третьокласників, рівень самооцінки знов підвищується. Це явище отримало назву "Феномен других класів".

Зниження самооцінки у другокласників пов'язане з підвищенням критичності школярів до себе, їх зростаючою здатністю орієнтуватися на якість результатів своєї учбової роботи. Проте можливості дітей в оцінюванні результатів своєї праці ще досить обмежені, вони ще лише вчаться цьому складному умінню. Звідси і виникають невпевненість в собі, зниження самооцінки.

Ускладнюючим чинником є і те, що критерії, за якими оцінюються результати навчання, для дітей недостатньо ясні і багато в чому невизначені.

В зв'язку з цим вимагає обговорення проблема шкільних оцінок і відміток і відношення до них дітей і батьків.

У другому класі, так як і в першому, існує вербальна форма оцінювання, тобто оцінка не ставиться, а тільки обговорюється якість виконання того чи іншого завдання. Вчитель за власним бажаннім оцінює учня словами: «Молодець», «Розумничок», «Розумашка», «Чудово!» і т.д.

Як правило, в шкільній практиці вчителі обмежуються лише "оголошенням", не даючи розгорнених коментарів до такого оцінювання. І тому змістовний зв'язок між результатом власної учбової роботи і отриманою за неї вербальною оцінкою залишається прихованим для маленького школяра. Він не завжди розуміє, чому вчора отримав "Молодець", а сьогодні – "Добре".

Батьки також рідко роз'яснюють школяру зв'язок між такою відміткою і якістю виконання учбового завдання. Самі вони в цілому розуміють, чому робота оцінена так, а не інакше, і в більшості випадків згодні з вчителем.

Виходить, що вчителі і батьки досить успішно взаємодіють один з одним за допомогою вербального оцінювання, використовуючи їх як зворотний зв'язок, проте потреби і інтереси школяра при цьому не враховуються.

Проте без допомоги дорослих дитина не в змозі вірно виділити критерії оцінювання своєї роботи. В результаті відмітка позбавляється свого вмісту, набуває для дітей особливого значення, перетворюється на шкільний ідол, про який писав В.О. Сухомлинський: "З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання перед дитиною з'являється ідол – відмітка. Для одного маляти вона добра, поблажлива, для іншого – жорстка, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому вона одному протегує, а іншого тиранить – дітям незрозуміло. Адже не може семирічне дитя зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль – для нього це доки недосяжно. Учень прагне задовольнити або – на худий кінець – обдурити ідол і поступово звикається вчитися не для особистої радості, а для відмітки".

На жаль, батьки вільно або мимоволі вибудовують своє відношення до дитини залежно від його успішності, від відміток. Діти частенько уловлюють цей зв'язок швидше, ніж дорослі: "Мама не дуже мене любить, бо я не завжди "десятки" отримую".

Психолог Ш.А. Амонашвілі склав дуже влучні соціальні портрети відміток. Їх назви говорять самі за себе: торжествуюча "п'ятірка", обнадійлива "четвірка", байдужа "трійка", пригноблююча "двійка", знищувальна "одиниця" (за п’ятибальною системою оцінювання).

Батьки, зв'язуючи своє відношення до дитини з його відмітками, особливо якщо ці відмітки не відповідають їх очікуванням, ускладнюють формування адекватної позитивної самооцінки школяра, сприяють появі у нього невпевненості в собі, заважають розвитку інтересу до навчання.

Батькам необхідно пам'ятати, що у навчанні важлива не стільки відмітка, скільки реальні знання і уміння учня, його працьовитість, відповідальність, потреба в здобутті нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність дитини в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них грає віра батьків в можливості свого маляти, а також їх здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.

Поговоримо тепер про допомогу батьків дитині в підготовці домашніх завдань.Розгледимо причини, чому така допомога нерідко є неефективною.

У початковій школі батьки надають своєму дитяті не лише моральну і емоційну підтримку, але і активно допомагають йому в домашній учбовій діяльності.

Однією з важливих умов успішності домашньої учбової роботи молодших школярів є співпраця дитини з батьками, найчастіше – з матір’ю. Проте нерідко подібна співпраця виявляється недостатньо продуктивною не лише в плані засвоєння дитиною учбового матеріалу, але і з точки зору розвитку особистості школяра.

Причини неефективності повчальних дій матері можуть бути різними. Одна з них, не найочевидніша для батьків, але така, що нерідко зустрічається – неспівпадання стилів (стратегій) пізнання дитини і матері.

За участю матері в підготовці домашніх завдань реалізується принцип індивідуальної роботи з дитиною. Це вимагає від матері не стільки володіння спеціальними методичними прийомами, скільки розуміння особливостей пізнавальної діяльності дитяти і уміння співвіднести з ними свій власний стиль пізнання. Зробити це буває непросто.

Багатьом батькам добре знайоме відчуття безпорадності, що охоплює їх після багатократного і, як з'ясовується, безрезультатного пояснення дитині нового або важкого матеріалу. Дорослим важко уявити собі, чому дитя щиро не може зрозуміти те, що їм самим видається таким простим і ясним.

Як дитині, так і дорослому буває нелегко уловити чужу логіку міркування, вбудувати нове знання в картину миру, що вже склалася, побачити обговорювану проблему з точки зору співбесідника. Таке неспівпадання стилів пізнавальної діяльності отримало назву "Когнітивний (пізнавальний) дисонанс".

Спеціальні психологічні дослідження показують, що неузгодження когнітивних стилів молодшого школяра і його матері впливає на успішність їх спільної учбової роботи.

За якими ж параметрами можуть збігатися (або не збігатися) когнітивні стилі матері і дитини? Найважливіші з них такі:

– спрямованість у вивченні матеріалу: від спільних закономірностей до конкретних прикладів або, навпаки, рух від фрагментів до цілого, від елементів до системи;

– уміння пов'язувати матеріал, що знов вивчається, з вже наявними знаннями;

– форма сприйняття матеріалу: абстрактна, така, що спирається на спільні схеми і формули, або конкретна, така, що супроводиться наочними ілюстраціями (або опорою на власний життєвий досвід дитини);

– уміння самостійно контролювати виконання домашніх завдань, давати оцінку якості своєї роботи;

– наявність (або відсутність) схильності до конкретних учбових предметів;

– емоційна насиченість спілкування матері і дитини в процесі виконання домашніх завдань.

Таким чином, конфлікт виникає в тому випадку, якщо когнітивні стилі матері і дитини за тими або іншими параметрами не збігаються. Наприклад, такий конфлікт може мати місце, якщо для дитини характерне узагальнене, глобальне сприйняття проблеми, а для матері – велика увага до деталей і частковостей.

До аналогічних результатів може привести прагнення школяра до сприйняття і переробки матеріалу в направленні від спільного до приватного, тоді як мати, через свої пізнавальні особливості, вважає за краще пояснювати дитині матеріал, спираючись на конкретні приклади.

До когнітивного конфлікту може привести переважання у дитини аналітичного, розсудливого складу розуму, а в матері – підвищеної емоційності, прагнення супроводжувати пояснення конкретними, неістотними відверненнями. Пізнавальний конфлікт такого роду нерідко переростає в між особистий.

Якщо дитя схильне оцінювати зроблену ним роботу в цілому, а мати має звичай звертати увагу на окремі, деколи незначні недоліки, то їх спільна учбова робота також буде малоефективною.

Наслідком виникаючого когнітивного конфлікту між пізнавальними стратегіями матері і дитини може стати формування негативного відношення останнього до виконуваної удома учбової роботи. Спільне з матір’ю виконання домашніх завдань починає ускладнюватися стійкими конфліктними стосунками між дитям і дорослим. Щоденна повторюваність таких стосунків може привести до виникнення у дитини так званого смислового бар'єру, внаслідок чого вона стає менш сприйнятливою до педагогічних і виховних впливів даного дорослого.

Опитувальник для батьків

Пропонований нижче опитувальник допоможе вам краще усвідомити ряд важливих моментів в пізнавальному і особистому розвитку другокласників, в організації їх учбової роботи, у власних взаєминах з дітьми з приводу навчання. Оцінка відповідей в балах не передбачена. Досить того, що ви задумаєтеся над питаннями і, можливо, захочете щось змінити в житті свого дитяти.

1. Якими словами ви зазвичай зустрічаєте дитину, що повернулася зі школи:

А) "Що було сьогодні на сніданок?"

Б) "Що ти сьогодні отримав, яку відмітку?"

В) "Що нового сьогодні взнав? Чому навчився?"

2. Скільки часу витрачає школяр на приготування домашніх завдань?

А) Не більше 1 години.

Б) Не більше 2 годин.

В) Може просидіти за уроками до пізнього вечора.

3. Якою мірою самостійності дитина виконує домашні завдання?

А) Працює переважно сам, ви лише перевіряєте роботу.

Б) Завдання з одних предметів виконує самостійно, з інших — потребує додаткової допомоги з вашого боку.

В) Ви робите уроки разом з дитям від початку до кінця.

4. Наскільки добре дитя розуміє ваші пояснення?

А) Розуміє швидко, ви легко можете пояснити йому будь-який матеріал.

Б) Розуміє не завжди, інколи доводиться витрачати багато часу і сил для пояснення очевидного.

В) Практично ніколи вас не розуміє.

Г) Краще розуміє пояснення інших родичів (батька, бабусі та ін.), ніж ваші.

5. Як ви думаєте, чому ваш малюк ходить в школу?

А) Йому подобається вчитися, він любить думати, самостійно вирішувати важкі завдання.

Б) Йому цікаво взнавати в школі нове.

В) Любить отримувати хороші відмітки.

Г) Всі ходять в школу, і він ходить.

Д) Боїться, що буде покараний, якщо не піде в школу.

Е) Інша відповідь.

6. Як ваше дитя повідомляє удома про отриману погану оцінку чи вчинок?

А) Говорить сам, по-діловому і відверто.

Б) Розповідає, лише якщо спеціально про це запитати.

В) Не говорить, ховає щоденник, може стерти відмітку.

Г) Розповідає лише бабусі (дідусеві), але не вам.

Д) Він ніколи не отримував поганих оцінок чи зауважень.

7. Чи є у вашого другокласника улюблений шкільний предмет?

А) Є, особливо любить математику; вважає, що математика розвиває розум.

Б) Є декілька предметів, що в рівній мірі віддаються перевага (серед них називає і математику, і українську мову, і читання, і іноземну мову).

В) Улюблені предмети: співи і малювання (або фізкультура).

Г) Інша відповідь.

http://teacher.at.ua/publ/22-1-0-80